Шановні голопристанці!

  Сьогодні ми із радістю і сльозами на очах відзначаємо наше спільне свято – День звільнення Голопристанського району та міста Гола Пристань від фашистських загарбників.

  Ні біль кривавих утрат, ні радість великих перемог не стали менш гострими за ці роки, адже справжня пам’ять і вдячність не мають терміну - вони вічні.

  Наш священний обов’язок - не забувати про тих, хто визволяв наш район і місто, хто загинув в ім’я мирного життя та мирної праці своїх співвітчизників.

  Сьогодні наше рідне місто та район святкують 77 - ю річницю визволення від фашистських загарбників.

  Наші батьки, діди та прадіди пережили страхіття війни, мужньо витримали усі випробування і доклали величезних зусиль, аби наблизити бажану мить Перемоги.

Ідуть роки, але та війна не забувається.

  Знову і знову озивається вона в свідомості поколінь, тривожить уяву, змушує замислюватися над подіями.

  Хіба можна забути тих, хто поліг у боях, хто віддав життя заради щастя інших!

  Тисячі наших земляків, забрала Друга світова війна.

  У живих продовжують кровоточити рани: у ветеранів, які втратили своїх друзів-однополчан, рідних і близьких, у рано посивілих дітей війни, які не побачили своїх батьків і пережили пекло окупації.

  Кажуть, історія стоїть біля дороги і нагадує нам про її більш значимі моменти.

  Ми повинні зробити все, щоб назавжди залишились в пам’яті українського народу подвиги наших батьків та дідів, які відстояли нашу землю, виявили нездолану мужність та незламність духу.

  Давайте вклонимось життєвій мудрості та багатому досвіду наших ветеранів, схилимо голови перед їхньою мужністю і самопожертвою.

  В цей святковий день, від імені голови Голопристанської районної ради Віталія Соловйова, депутатів, виконавчого апарату районної ради бажаємо всім ветеранам, а також, всім голопристанцям - міцного здоров’я, мирного неба, гарного настрою, радості від кожного прожитого дня, добра і непохитної віри в процвітання кожної родини і нашої «малої батьківщини» - Голопристанщини.

Десь там, в історії, гудуть фронти,

Клекоче пеклом знавісніла битва...

Солдаток плач, й скорбота сироти,

І матерів свята молитва

За тих синів, що не вернулись з бою,

Сміливо йшли в останню штикову

Десь там під Ржевом чи під Лозовою

Й навіки падали в траву...

Десь там, в історії...

Та кров холоне й нині,

В зажурі вічній наші матері...

Я хочу щастя рідній Україні,

Я хочу миру на моїй землі!

Світла і вічна пам'ять загиблим воїнам! 

Честь і слава живим героям!